Fun Fair - the Rock band

20 жовтня, Сімферополь. Стрибок зі сходинки київського потягу, і ми, у складі Fun Fair та групи підтримки, вже прибули до південної столиці. Остання зустрічає нас пильною увагою вокзальних таксистів та буфетниць:), а також (що є найприємнішим) прекрасною теплою та сонячною погодою..._{читати далі}

До саундчеку часу ще більш ніж достатньо, а тому зусиллями нашого менеджера переклавши на відповідальність вокзалу зберігання більшої частини концертного сетапу (включно з концертними кожухами та валянками), ми прямуємо до парку. Де й проводимо більшість часу за активними вправами перед виступом. До екзерцизів входять: поїдання канапок, відпрацювання сценічних кульбітів, жонглювання адамовими яблуками, вітальний відеозапис,балачки японською та музичне спілкування із заблукавшими невідомим чином до парку поляками...

Але час вирушати! Останній ковток свіжого повітря, і підкорений на-абордаж мінівен мчить нас у бік ПК УТОГ, будівлі на смак київської публіки нівроку "готичної" та рок-атмосферної (див. фото). Зала на 150 фотелів поки вільна, але потроху підтягуються й інші гурти – першими з'являються євпаторійці з "Адмірала Бенбоу". Вантажівка з апаратом з технічних причин здорово запізнюється, але активний монтаж обладнання все ж дарує нам надію.

О 18-00 гурти розпочинають саундчек, протягом якого до нас приходить усвідомлення того, що відіграти повний сет навряд чи вдасться, адже наш потяг відходить о 21-17. І хоча чекаємося ми останніми, а граємо першими, темп налаштування команд примушує нас вирішити грати скорочений сет. 19-15, глядачі у залі, саундчек триває, нерви на межі, але нарешті,о 19-35 лунає довгоочікуване «Fun Fair, на сцену!».

Трьоххвилинний чек і "демони року", тобто ми (за це подяка ведучому :)),  презентуємо шановній публіці таке:

-    Jonny B. Goode
-    Down on the Corner
-    Black Night
-    Love of My Life
-    Another One Bites the Dust
-    Crossroads Blues
-    Lavender
-    The Loser in the End

Звук на сцені на момент початку виступу порівняно з чеком різко погіршується. Тому під час виконання нам доводиться все більше покладатися на славнозвісне шосте відчуття. До того ж, дається взнаки тривале знервоване очікування та ліміт часу. Таким чином, сет практично "вистрілюється" у глядачів, лірична пауза відбувається лише на Love of My Life. Не зважаючи на це, поціновувачів класичного року на заході виявляється достатньо і ми отримуємо схвалення з боку аудиторії. Чимало сприяє цьому і енергійне подання матеріалу нашим фронт-меном. Звучать останні акорди... справу зроблено! Коротке інтерв'ю, трохи спілкування з публікою, і автобус відносить нас до вокзалу. Стомлених, морально виснажених, але в цілому задоволених. Дякуємо усім, хто був з нами і підтримував нас цього дня!

За світлини (див. галерею) і відео окрема величезна подяка Irene та Катрин!