Fun Fair - the Rock band

Досить несподівано, але наш басист Сергій Вдовиченко постав у ролі справжнісінького кореспондента, побувавши на рок-фестивалі у Славському. Його враження від побаченого і почутого, а особливо світлини ми й пропонуємо вашій увазі.

В Славсько я буваю майже кожну зиму. Востаннє ж влітку я тут був у 1986 році (в евакуації). Містечко, таке звичне під снігом, виявилося вкрай незвичним за умов літньої спеки. Малюночок в моїй голові не збігався з тим, що бачать очі. Тільки "мережа" доріг, cтежок та лижних трас (зараз - також стежок) відповідає зимовому "зліпку".

Щоб встигнути зібратися після роботи, ми взяли пізній потяг. І були на місці також пізно, вже біля другої дня. Щоправда, зважаючи що цей фест проводиться вперше, справи там просувалися досить в'яло. Народу було мало (я з цього не шкодував), майже всі "атракціони" організатори чомусь з цього приводу "злили". Але 25 гривень на вході все одно справно знімали, видаючи натомість програмку та промо-диск. Звісно, можна було ці гроші не платити, а лазити через мотузочки або просто сидіти за їх межами: чутно було б однаково добре. До речі, більшість відвідувачів так і робила. А коли по заході спадала спека, місцеве населення гігантськими натовпами (як для об'ємів фесту) створювали масовку на сетах хедлайнерів. Але ми вирішили таки підтримати молодий фестиваль своїми банкнотами.

Програмка, промо-диск отримані і можна заходити на розпечений футбольний майданчик смт. Славсько.

Відвідувачів привітно вітали червоно-чорний та чорний прапори, які приїхали сюди, напевно, ще з "Гуляй-поля".

Надихнувшися прикладом, мої супутники також вирішили підтримати нещасних (від спеки) виконавців офіційним українським прапором.

Хоча народу і було дуже мало (вдень біля сцени тусило не більше сотні гостей фесту, переважно зеленої львівської молоді), ентузіазму мали достатньо. Незважаючи на спеку намагалися підспівувати, підстрибувати, слемити, танцювати. Щоб хоч якось підтримати виконавців, які стояли на розпеченій сцені, обличчям до лютого сонця.

Якщо на кілька тисяч фестивальників як правило набирається з десяток байків, то тут на сотню відвідувачів приїхав аж один дніпро-чоппер.

Згодом, як кількість гостей фесту збільшилась, байків стало двійко. А як же ж без них? Це ж рок-фест!